In Uncategorized, про кіно, українське кіно

Українське кіно, яке краще б не було або Чому дерева таки не впали

Дорогі читачі,
весь цей час я здебільшого розповідав про хороше кіно, намагаючись бути лояльним до нашої кінематографії.
Саме час трішки показати іншу сторону медалі, коли кіно дійсно мало усі технічно-сюжетні задатки, але не вийшло.

Сьогодні ми поговоримо про фільм “Коли падають Дерева” 2018 року. Рекомендую глянути хоча б один раз, для ознайомлення

Цей фільм справді цікавий, але добіса не зрозумілий

Сюжет крутиться навколо любові головної героїні і має певні елементи роуд муві, але в кінці-кінців ти не те, що не співчуваєш героїні, ти думаєш: нащо? Нащо вона говорила про любов і бігла за своїм хлопцем і тд, якщо ж в кінці продалась місцевому парубку і готова годувати свиней та корів, втратити свою «любов» та мрії заради грошей і достатку, а ну і поваги з боку її родичів. Бо вона ж не цнотлива, а він готовий її взяти за дружину. Ну словом, може хтось це розуміє, а мені це дивно і дико, та навіть якось смішно.

Про «українські лихі 90-ті»

Таке відчуття, що це кіно стоїть на роздоріжжі псевдо 90-тих та поетичного кіно. Тут є сцени погоні, сцени бійок, алкогольних тусівок і деякі жахливі сцени убивства. Але чесно кажучи, крім коханого нашої героїні всі друзі і товариші здаються типовим бидлом, яке не знає як і що тут робити, тому готове бити і вбивати лише заради грошей, дівчат і алкоголю. Це може і було цікаво комусь, колись, але такі часи минули і ну може як українська «Брігада» у 2001 році це б зайшло, а зараз це смішно і застаріло.

ПоЄтичність

Початок фільму просто вводить в ступор, бо думаєш, що може ти дивишся, щось не те, але далі стає зрозуміло, що це авторський стиль. Знімати на буденні теми і вводити високі сенси там, де їх нема. Ну от серйозно я так і не знаю про що це кіно до кінця, особливо після останньої сцени з «конями у небесах», таке відчуття, що історія дівчини, яка зраджує себе, закінчується алко-наркотичним припадком на її власному весіллі. Тому рекомендую на всякий випадок взяти або алкоголь, або щось інше, бо я чесно сміявся з цього фільму більше ніж з чогось іншого. Сміявся від абсурдно-поетичної форми повістки.

Чому не вийшло?

Проблематика кінематографу показує, що ми любимо сюжети, де є Л ю д и н а. Себто якась особистість чи кілька осіб, які є живими людьми, мають якісь бажання і проблеми, є якийсь конфлікт, траґедія, внутрішній чи зовншіній чинник, ми бачимо як персонаж долає труднощі, не без важкості і не без зміни себе. Тут персонажем є певно лише хлопець героїні, який не зраджує себе і долає труднощі, але його зраджує кохана. Але я нікому з них не співчуваю, чому? Бо всі вони погані люди, ми не знаємо бекґраунду чому вони займаються цим і цим, чому роблять так і так, тому це кіно нагадує театр абсурду з наркотичними припадками.

Оцінка

Операторська робота 8/10 – справді класна зйомка, постановка і я радий, що у нас так можуть

Сюжет 4/10 – незрозуміло, дивно, поєднує непоєднанне і робить це непрофесійно

Акторська гра 6/10 – і то лише за бабусю нашої героїні, бо в цілому кіно емоційне, багато криків і сварок, але в житті у нас були б неврози, якби ми так сварились між собою

Українське кіно завше буде в андеґраунді, якщо ми не будемо його дивитись, любити, а якщо любиш – це означає критично оцінювати і бажати йому кращого.

Де дивитись: https://takflix.com/films/when-the-trees-fall