In кіноклуб Олега Яськіва

Убивство за алфавітом (режисер Ерік Ворет, Франція, 2009)

Якась незбагненна привабливість є у детективному жанрі. Здавалось би у світі зла, на межі якого опиняєшся, мало привабливого. А можливо, причина в тому, що в такий спосіб ближчим і зрозумілішим стає якраз життєвий світ повсякденного і піднесеного, в якому хочемо залишатися, який прагнемо пізнати і пережити глибше.

Якщо так, тоді детектив стає елементом інтелектуальної магічної гри, яка перетворює вицвілі у філософських книгах ідеї на прикладні морально-етичні задачі з множинністю особистісних розв’язків. Добрий детектив препарує оболонку комплексів та упереджень, звільняє фантазію від фарисейських мотузок і дозволяє заглибитися у справжню драматургію життя, в якому – ми вже це знаємо майже з дитинства, в тому числі з казок – не має простих відповідей на складні запитання.

Втім, детектив може бути несподіваним. Таким що звільняється від диктату кривавих і схематичних ознак жанру, а в осереддя ставить живі характери персонажів та складну гру людських історій, яка під вправним пером автора перетворюється на захопливу математику логіки.

Такою авторкою, яка створила особливу філософію детективу, була і залишається для мільйонів читачів Агата Крісті. Її світ – немов креслення будинку, в якому житимуть люди або ж храму, в якому вони служитимуть. Якими вони постануть в реальності – залежить уже від читача.

Твори Крісті залишаються чи не найбільш екранізованими серед інших письменників. Відтак, здавалось би ніби все уже переказано та проінтерпретовано і приступати ще раз стає щораз складніше. Проте французькі кінематографісти запропонували нове прочитання творчості британки Агати Крісті і створили проект, який дав нове життя її творам.

Уже в самому підході – французи екранізовують англійку – вбачається елегантний реверанс та елемент інтелектуального герцю, адже за рідкісними вийнятками (зокрема, в радянській кінематографії) екранізації Крісті залишалися частиною англосаксонського права.

Але французи зробили неймовірне. Вони, напрочуд вільно проінтерпретувавши філософію Агати Крісті, привнесли свіжий гумор та динаміку у здавалось би усталений, класичний світ романів письменниці.

Знайомтесь. У епіцентрі серії фільмів – альтернативна пара слідчих – комісар Ларозьєр та інспектор Лампйон. Пара напрочуд жива і реалістична. Інтелектуал і шанувальник жінок та розсіяний простак, байдужий до жіночої краси. Вони вам обов’язково сподобаються, адже на відміну від звичних образів Екрюля Пуаро чи місс Марпл у них відбиваються майже всі людські чесноти і слабкості. У жодній детективній кіноісторії головні герої не зображались настільки багатогранно та драматично (за вийнятком хіба що легендарної пари Голмса-Ватсона у радянській серії Ігоря Маслєннікова). Таке сміливе і контрасне поєднання характерів дозволяє розкрити лабораторну методологію детективного жанру.

Легка та елегантна гра жанрами. Стрімка і динамічна операторська робота. Влучні, збагачені хорошим гумором діалоги, об’ємність образів – все це звісно що формує тривожну атмосферу та утримує інтригу. Але в той же час зберігається інтелектуальна легкість сприйняття.

Детективна історія слугує також і тлом для багатоликої картини суспільства. Тридцяті роки минулого сторіччя. Строгі костюми, розвиток технологій, відголоски війни і привиди диктатури у Європі. Легковажне зависання між двома катастрофами.

Маємо справу з прихованою грою реверансами між двома детективно-кінематографічними культурами – Францією та Великобританією. Від першої – серіал за Агатою Крісті, від другої у відповідь – серіал за Жоржем Сіменоном. Цей діалог культур насправді значно серйозніший, ніж видається на перший погляд. Він краще за плебісцити та brexit засвідчує психологічну і генетичну близкість країн та їхніх народів, для яких навіть столітня війна була джерелом взаємного культурного і технологічного збагачення.

Все почалося з французького чотирисерійного детективно-драматичного фільму за романом Агати Крісті “”Убивство за сімейним столом”, де наші персонажі з’явилися вперше. Їхні дотепні образи настільки сподобалася французам, що ті вирішили розвинути їх до інших серій за творами письменниці. Як зазвичай, добра ідея не могла експлуатуватися довго і зміна детективної пари у нових сезонах поховала шармовитість “французької” Агати Крісті.

Але “Вбивство за алфавітом” – перший фільм у найвдалішій серії про пару комісара Лавуазьє та інспектора Ламп’єна.

На відміну від класичних екранізацій Крісті, в яких домінує логіка і соціальна стереотипність персонажів, французи привносять в її полотна емоційно-чуттєвий та іронічний вимір. Формують правдивішу проекцію математично прорахованого світу злочинів та дедуктивних розв’язань на нашу – недосконалу і плинну реальність. “Оживляють” персонажів, додають їм слабкостей та шарму.

У результаті – та ж улюблена Агата Крісті, її блискучий розум з її британськими іграми шляхетностей, але змасштабована французько. свободою духу до реальності нашої вибагливої сучасності.

Переповідати сюжет звісно що не буду. Інтрига закінчиться з останнім кадром. Ми ж цього хочемо, чи не так?  Але радість від багатоликої дійсності, яка оживає під оком кіно, продовжить зігрівати наші серця. Навіть взимку. Особливо напередодні приходу св. Миколая. І наближення Різдва…

Олег Яськів

Eric Woreth, Les meurtres ABC, 2009

18 грудня, вівторок о 18.30 у кав’ярні Штука на вул. Котлярській, 8

, , , ,

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *