In рецензії

Ім’я (режисери Александр де Ля Пательєр, Матьє Делапорт, Франція-Бельгія, 2012)

Це кіно про те, що ховається за кожними дверима, що закладене в кожну голову, закопане глибоко в душі. Кіно про найважливіше, яке більшість не помічає, натомість воліючи висмоктувати з пальця насправді дріб’язкові проблеми. Справжнє приховане дзеркало, в якому потайки розглядаєш власну сутність.

Фільм “Ім’я” препарує людський мозок і витягає чимало “скелетів з шафи”. Вони є майже у кожної людини. Вони є у кожної країни. Вони – ці замовчувані проблеми –  навіть по-своєму маркують нас як європейців, об’єднуючи нас спільною кризою духовності. Не заспокоює навіть те, що, мабуть, людство постійно перебуває у кризі духовності і усвідомлення цього або відчуття цього – є одним з двигунів розвитку цивілізацій. Але ми живемо тут і зараз! І тому так хочеться розібратись, виговоритись, покаятись і стати бодай трішки кращим…

Міщанська мораль, незграбно захована завісою толерантності, стає детонатором, який підриває штучні мости, збудовані в примарній надії утримати крихку рівновагу людських стосунків. В оголеній душі фільму, як на рентгенівській плівці, проявляються теперішня біль і тривога європейців.

В епіцентрі уваги фільму – сім’я, дружба, довіра, виховання дітей, свобода стосунків, гендерна рівність, політика і мультикультуралізм – цінності, важливі для більшості, які зараз однак під загрозою знецінення та деградації. Поліфонія глибоких дискусій розгортається з напівжартівливої інтриги щодо імені ще ненародженої дитини. Драматичний ефект фільму підсилюється підкресленою театральністю обстановки: усі персонажі – давні друзі, подружжя та перехресні родичі – вибудовують макросвіт фільму у мікросвіті одного помешкання, яке слугує єдиною декорацією, відрізаючи зайве і тим самим замикаючи увагу глядача на словах, жестах, думках, характерах, долях.

При цьому фільм – аж ніяк не політичний чи моралізаторський памфлет. Він по-французьки легкий і по-європейськи глибокий. Така собі філігранна, химерна словесна і смислова гра. З виваженою часткою розумного гумору, яка лише підсилює драматизм людських доль. Комедія за жанром та драма за змістом. Маленький шедевр, який не дає відірватись від екрану ані на хвилину. З блискучими акторськими роботами та витонченими літературними діалогами.

Нарівні з європейською “Різаниною” американця Романа Поланського, французький фільм “Ім’я” – гідна відповідь європейців усім лицемірам та спекулятивним оптимістам двадцять першого сторіччя по обидва боки океану. Обидва фільми – прекрасні, чесні роботи, які захоплюють усіма складниками високого кіно.

Вам буде смішно, вам буде сумно. Ви іронічно посміхатиметесь і скрушно зітхатимете. Над іншими, над собою. Над блиском мізерії та шумом марнославства.

Нагороди: 2 Сезари

Олег Яськів

Alexandre de La Patellière, Mathieu Delaporte, Le prenom, 2012

31 жовтня, вівторок о 18.30 у кав’ярні Штука на вул. Котлярській, 8

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *