In рецензії

Молодий Андерсен (режисер Румле Хаммеріх, Данія-Норвегія-Швеція, 2005)

Відчуття свята, можливо, така ж особлива риса людини, як і здатність любити чи співпереживати. Метафізична можливість перетворювати реальність, підпорядковувати матеріальне духовному. Це майже інтимне відчуття пізнаванності світу та розрізнення у ньому істинного від фейкового. Воно персональне як поезія, а у відтінках своїх таке ж безмежне як музика.

Якою б не була дійсність – складною, несправедливою, тривожною – це я про нашу з вами, друзі, українську дійсність – ми очищаємося коли чекаємо на свято. Знаю, що багато з вас тихо радіє з незбагненної не-можливості розповісти свої відчуття від очікування свята. Тож марно сподіватись, що мені вдасться додати вам щось нове. Хіба що спробую огранити ваші відчуття, можливо, додати їм більшої виразності. Щоб краще відчути білосніжну зиму, щоб по-іншому прожити наш традиційний цикл різдв’яних святкувань. Щоб по-новому прийняти казку, цей останній прихисток незахищених душ. Щоб привітати вас і виразити як вас люблю…

“Молодий Андерсен” – феноменальний, несподівано сильний фільм. Відчайдушна, освячена хіба що надією на чудо – спроба дослідити не просто природу творчості, але творчість найвидатнішого казкаря. І дивитися його варто лише тим, хто знає, що таке справжня казка та справжня мрія, що таке справжній відчай та справжній біль. І хто здатен відмовитися від поп-корну чи цукеркового подарунку, в метафізичному розумінні, звісно.

Ганс-Крістіан Андерсен був людиною з незвичайним сприйняттям світу. Тому, мабуть, багато з тих, хто закохані у його казки, не уявляють наскільки складним і сповненим труднощів та відчаю було його життя.

Фільм данського режисера Румле Хаммеріха виявляє нам найскладнішу зі сторінок життя казкового мага – його молоді роки, коли ніким не визнаному, неосвіченому, бідному, але фантастично мотивованому юнакові довелося прокладати собі шлях до мрії.  Блискуча психологічна драма про залаштунки світу Казки. Бездоганне відтворення естетики часу – першої половини дев’ятнадцятого сторіччя – у декораціях, інтер’єрах, костюмах, музиці, навіть обличчях акторів. Прекрасні діалоги, натхненна і реалістична гра акторів – зрештою, можна не дивуватись, адже школа данського кіно одна з найдавніших у світі. І додам, що одна з найсміливіших у творчих пошуках. Тому “Молодий Андерсен” – це справжня північноєвропейська драма і аж ніяк не казка в діснеєвському розумінні. Це кіно, яке викрешує сльози з задубілої від буденності душі. От побачите, ви зможете заплакати…

Пошуки цього фільму стали для мене справжньою – казковою, хоча й непростою, зимовою мандрівкою. Але мені дуже хотілося віднайти для вас щось особливе! Сподіваюся, що і вам цей фільм відкриє потаємний хід у світ, про який ви, можливо, вже встигли призабути.

Олег Яськів

Unge Andersen, Rumle Hammerich, 2005

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *