In есеї

Торкаючись порожнечі (режисер Кевін Макдональд, Великобританія-США, 2003)

kinopoisk.ruПовільне, невпинне занурення у зимовий холод та білий простір. Як правило, у такий час десь на межі сну і дійсності народжується особливий настрій, в якому майже зникають слова, врівноважуються емоції, затухає суєтне копошіння і залишається чиста як сніг душа, яка розмовляє зі світом і його творцем. Безліч відтінків білого і невмолимий холод відроджують первісний голод за пригодами та випробуваннями, який мирське життя та соціальні обов’язки щоденно погамовують.

Ти знаєш, що у цій боротьбі за справжність якщо не можеш ти, то зможуть інші. Ті самотні герої, які кидають виклик природі, випробовують силу Бога і ризикують власним життям, щоб довести його досконалість.

Фільм талановитого шотландського режисера Кевіна МакДональда “Торкаючись порожнечі” унікальний. В історії кіно не було створено нічого кращого, що би виразило волю людини до життя, підібрало метафору її одвічної боротьби з силами природи та власним страхом.

Документальна історія, що стала літературним бестселлером, двох британських альпіністів, які здійснили надскладне сходження на неприступну вершину перуанських Анд не заради слави чи рекордів, а щоб досягнути верхньої межі людської витривалості та мужності, викликає потрясіння. Їхні роздуми та вчинки, яким беззастережно слідуєш, породжують глибокий катарсис. Після цього фільму ви гарантовано станете бодай трохи, але іншими.

У ньому немає пафосу, характерного для схожих, але комерційно спрямуваних фільмів, немає вигаданих сценарних конструкцій, дорогих спецефектів та напівміфічних супергероїв. Тобто, немає брехні і спрощень масової культури. Лише правда – чиста як сніг, невмолима як сувора природа. Лише людина – яка мужньо долає страх та відчай, наближаючись до розуміння буття та Бога.

У нашому Кіноклубі вже давно панує майже родинна атмосфера взаємної довіри та поваги. Мені бракує слів щоб написати правду про цей фільм. Я хочу, щоб ви просто повірили мені, що він неперевершений… Повірили, що людські можливості майже безмежні. І що людину можна знищити, але не перемогти. Пригадуєте – колись у дитинстві, у напівсні ви це вже чули. А сни забуваються…

Тож будемо пригадувати і разом з героями шукати відповіді на складні і головні запитання…

Олег Яськів

Kevin Macdonald, Touching the Void, 2003