In рецензії

Розлучення (режисер Асгар Фархаді, Іран, 2011)

Коли руйнується єдине ціле, яким повинно бути подружжя, здається, що цілий світ деформується і опирається. Адже стільки ще не сказано, не зроблено, не побачено, не пережито… Одразу ж довколишній світ стає важчим, ніби отримує додаткову гравітацію. Залишатись моральною людиною у такій ситуації складно, але вкрай важливо; зберегти сім’ю потрібно, хоча майже неможливо.

Фільм одного з сучасних кіногеніїв Асгара Фархаді “Розлучення Надера і Сімін” – еталонний приклад справжнього сучасного кіно! Кіно, у якому немає зайвого, а головне зводиться до моральної боротьби. Цілком заслужено кращий фільм року! Іранському режисеру вдалося створити еталонне європейське кіно, яке викликало справедливі овації на провідних кінофестивалях.

Цей фільм не залишить байдужим нікого. Жодної екзотики, жодних етнографій, жодних спецефектів. Лише людина у звичайному, знайомому кожному соціумі, наодинці перед людиною – рідний перед рідним, чужий перед чужим. І лиш безодня людського страху перед буденністю, яка відкриває найголовніші виклики. І у цій простій геометрії так легко втратити звичний життєвий комфорт.

Парадоксально, але іранський фільм повернув Європу і Америку до витоків людяності. Знову актуалізував важливість трикутника чоловік-жінка-дитина. Знову нагадав про милосердя та ризик його відсутності у кожному нашому вчинку. Знову наголосив, що сім’я – це найважливіше суспільний інститут. Ніби прості, навіть банальні речі. Схожі думки, але вкрай рідко переконливіші, можемо інколи знайти на проповідях, у деяких книгах, у рідкісних товариствах. Але таких переконливих аргументів, такої болі у кожній секунді часу  я давно не зустрічав…

Диявол ховається у настільки побутових речах, що людині варто про це нагадувати. Цей фільм – як пріоритетний моральний вказівник на дорозі життя. Зігнорувати його не приносить негайної біди чи  покарання. Але ти дуже швидко втрачаєш щось головне.

Фільм із тих, які обов’язкові для перегляду! Він захоплює з першої хвилини і не відпускає до останньої. І якщо катарсис не досягне нас, то хвиля запитань, які розхитують сумління, ще довго турбуватиме нас. Бо хочемо бути добрішими, бо прагнемо залишатись чесними. Бо повинні жити по-справжньому…

А на завершення колекція нагород для фільму:

«Оскар» за кращий іноземний фільм, «Золотий глобус» за кращий іноземний фільм, «Сезар» за кращий іноземний фільм, Головний приз у Сан-Себастьяні, 5 головних нагород Берлінського кінофестивалю.

Переконайтеся у силі справжнього мистецтва кіно.

Олег Яськів

Jodaeiye Nader az Simin, Asghar Farhadi, 2011

, , , , , , ,