On 14 квітня In есеї 1

Квартет (режисер Дастін Гоффман, Великобританія, 2012)

Проживаючи повільні та напружені дні, інколи цікаві, але переважно безбарвні, ми ризикуємо загубити відчуття часу, а з ним і присмак найкращих почуттів. Забути кольори світу, а з ними і картини найяскравіших емоцій. Несміливо сподіваємось, що старість нам залишить достатньо пам’яті для них.

Насправді людина старіє хіба що фізично. Але що таке фізична оболонка у світлі сучасних теорій квантової фізики… З’являється велика надія, що у почуттях людина змінюється нелінійно в часі. І що все найкраще, на що колись сподівалася, ще може трапитися.

Фільм “Квартет” – чудовий десерт до життєвого столу, коли після пережитої і прожитої буденності, маленькими ковтками п’єш оцю тиху надію на чудо у кожній секунді, у кожній просторовій координаті свого тіла.

“Квартет” – екранізація відомої п’єси британця Рональда Гарвуда, яка успішно йде на театральних сценах світу. Видатний кіноактор Дастін Гоффман, особливою інтуїцією дебютанта-режисера, незважаючи на поважний вік, відчув її величезний кінематографічний потенціал.

Життя старих оперних музикантів – героїв фільму – проходить у Бічум-гаузі – розкішному притулку для пристарілих музикантів, який швидше нагадує розкішний пансіон, ніж те, про що ми думаємо. Колишні зірки світової сцени прагнуть зіграти свій останній концерт і виконати знаменитий квартет з опери “Ріголетто” Джузеппе Верді. Це складніше, ніж очікувалось, бо за плечима кожного не лише кращі роки (як їм здається), але й власна слава, непрості стосунки з минулим та ще не втрачені надії.

Координати розкоші та спокою, млосного очікування життєвого фінішу обрамлюють справжні драми, які переживають ці люди на схилі фізичного життя. У цьому замкнутому просторі достатку та в’янення, відбувається все, що властиве закулісному життю мистецького світу: інтриги, суперництво, чванливість. Проте все це ошляхетнене атмосферою класичної музики і любові, прагнення до якої не стихає в часі, а ще пронизане особливим почуттям британського гумору.

І драматург, і режисер уникають темних акцентів. Тому маємо ідеальну гармонію романтики та драми, дії та спокою. Фільм врівноважує душу та наповнює її вічністю.

Блискучий режисерський дебют видатного актора Дастіна Гоффмана, як завжди чудова музика Даріо Маріанеллі – одного з найкращих на сьогодні кінокомпозиторів, бездоганна акторська гра британських корифеїв, чудова операторська робота – важливі компоненти неперевершеного смаку цього прекрасного фільму. Але все ж найважливіший його складник – це душа глядача, яка побачить у ньому щось особисте: з уже прожитого або такого, до якого ще довга дорога…