In рецензії

У білому полоні (режисер Петтер Несс, Норвегія-Швеція, 2012)

intothewhite2_550Повільно, з холодним вітром ми входимо у зиму. Снігу ще немає, але він уже прокрадається в реальність через сни і якісь неймовірні теплі запахи, які можна відчувати лише взимку.

Взимку людина повільніша і уважніша до деталей. Недаремно найбільше подарунків ми робимо саме узимку. Невипадково найщиріші бажання вимовляємо узимку. Хочемо змін найбільше узимку.

Норвезький фільм “У білому полоні” – можливо, найкраще введення в українську зиму. По-північному суворий, по-скандинавськи психологічний, він відкриває та розширює  правдиву історію, яка трапилася під час другої світової війни. У цій історії німецькі та англійські військові льотчики потрапили у зимовий полон і змушені були виживати разом. Залишаючись солдатами своїх армій та патріотами своїх народів, змушені були відбудовувати зруйнований війною та ненавистю світ простих людських стосунків.

Режисер Петтер Несс проявив гідний моральний такт і видатний режисерський талант щоб уникнути численних штампів, яким легко було  піддатися, роблячи фільм на таку дражливу тему. Тому у йому фільмі немає спрощених ідеологічних акцентів, суперменських подвигів і традиційного поділу персонажів на добрих і поганих. Важко було всім, помилялися всі, страждали і змінювалися разом.

Вийшов дуже камерний фільм, знятий у кращих традиціях школи скандинавського кіно, яке сьогодні на підйомі. З магічною музикою видатного джазового композитора Нільса Петера Мольваера, з величними норвезькими пейзажами і сніговою білизною всіх можливих відтінків – така пронизлива чорно-біла картина з блакитними акцентами північного сяйва та сірим туманом хуртовин. І головне: з радістю від простих речей, яку ми встигаємо розгубити – хто за рік, а дехто від самого дитинства.

Сценарій внутрішнього ритму Кіноклубу майже ніколи не буває випадковим – дуже вірю, що ви це відчуваєте. Тому добре розумію, що як і минула, так і нова зима буде в Україні особливою. Складною для багатьох, але знову, сподіваюсь, вирішальною. Тому ми входимо у зиму з цим прекрасним, суворим, але дуже людяним і наповненим такими потрібними для нас ідеями фільмом.

Буде холодно очам і тепло на душі.

Petter Næss, Into the white, 2012

Олег Яськів

,