In рецензії

Гічкок (режисер Саша Джервасі, США-Великобританія, 2012)

kinopoisk.ruБіографічний жанр – один з найскладніших у кінематографі. Незважаючи на велике різноманіття фільмів, хороших серед них – таких, що виходять за межі жарну розповіді і виростають у репліку часу чи навіть епохи – мало. А добрих фільмів про кінорежисерів практично немає. Адже розкодувати формулу кіногеніїв їхньою ж мовою виявляється складніше, ніж це здається на перший погляд. Біографія – це завжди герць двох особистостей по обидва боки камери, у якому автору, щоб досягнути успіху і уникнути банального клішування, потрібно представити нові грані таланту свого візаві, які оживлять його перед глядачем та знову перетворять з ікони на людину.

Альфред Гічкок не потребує особливого представлення. Проте не полишає відчуття, що сприймається він більшістю дещо тенденційно – як автор еталонних фільмів жахів. Насправді це не зовсім так. Вплив цього режисера на увесь кінематограф, а не лише жанр трилеру, неможливо переоцінити. Без його багаторічної творчості, яка почалася ще у період великого німого і продовжилася до шестидесятих, кінематограф був би іншим.

Розгорнутий епізод з життя геніального кінорежисера, коли він працює над створенням одного з найвідоміших своїх фільмів “Психо”, стає декорацією для екзистенціального занурення у характер людини, яка багато в чому визначила хід кінематографу та стала символом цілої епохи чорно-білого кіно.

Відсутність серйозного досвіду у Саші Джервані лише допомогла цьому режисеру зняти по-справжньому добрий фільм, який став однією з найсерйозніших кіноподій останніх років. Блискучий акторський ансамбль та гра Ентоні Гопкінса, Гелен Міррен, Скарлетт Йогансон, стильні та глибокі діалоги, стриманий британський гумор, шанобливе відтворення деталей, звичок, кольорів і навіть дрібничок створило цілком автентичну атмосферу часу та людини у своєму часі. Ані граму фальші та перебільшення. Нічого зайвого та коньюнктурного. Ретельне повернення людської природи до іконописного, і від того дещо схематичного, образу класика.

За такими фільмами хочеться спостерігати з насолодою освідченої людини, з якою говорять однією мовою. У такому часі хочеться жити, якщо, звісно, цінності сім’ї, підтримки та шлюбу не перестали бути штучними.

Мені часто доводиться повторювати, а вам переконуватися, що доброго кіно – такого щоб було вільним від комерційних банальностей та артхаузних маскувань бездарності – мало. Чимдалі то складніше стає його відшуковувати. І тому кожного разу радієш, що вчергове віднайшовся талановитий фільм, яким просто необхідно ділитися з людьми, що люблять мистетцво.

Ви ж додаєте мені сили для щораз нових пошуків. Ви повертаєте мені радість від завершення кожного з мікропроектів, якими є наші зустрічі для переглядів та розмови після переглядів. Сподіваюсь, що і ви з того щось здобуваєте. Таке, що згодом допомагає вам залишатись справжніми людьми… Для мене це найголовніше!

Sacha Gervasi, Hitchcock, 2012

Олег Яськів

, , , ,

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *