In рецензії, українське кіно

«Україно, Goodbye» (Україна, 2012)

6 короткометражних фільмів. 5 режисерів.

Варто розглядати кіноальманах як єдине ціле: кожна історія самостійна, але пов’язана спільною соціальною тематикою.

У «Побаченні» ласий до еротики хлопець поїхав у “гарячу” точку. Питання у грошах не стоїть – він постійно телефонує Ані до іншої країни. Каже їй: «Мені навіть «бувай» нікому сказати». Замість того, щоб боротися за своє життя, він збуджується від розмов з нею. Побачене у «Побаченні» фокусується на проблемі самотності.

У «Як козаки у космос полетіли» маємо нагоду стежити за головним героєм: йому запропонували попрацювати без зарплатні через те, що крав на роботі. Розуміючи, що жінка його приб’є, подався на заробітки у Францію. Це ще happy end: міг у тюрмі сидіти. Він собі сам сказав «гудбай», відірвавшись від реальності життя та залишившись у полоні власних матеріалістичних мрій. У мріях живе і його син, який у юному віці тиняється з казкарями та пивом.

Гостинний «Пиріг» презентує одвічну проблему: бабкИ і бАбки. Мила, водночас і химерна, бабка травить наркоманів, які їй в онуки годяться, сина-міліціонера розбестила любов’ю до грошей. Отже, метафорично, вона своє потомство пожирає, а головне, що всіх все влаштовує. Бабки у картині «Янгол смерті» теж з’являються на сцені. Альтернативу майбутнього формулюють таким чином: «Або *лядь, або на базар». Вони бачили, що їх сусід дядя Толя з’їхав з глузду від втрати своєї Клави, але так були заклопотані справами, що людині не допомогли. Відчувається байдужість влади до людей, а людей до себе.

Фактом є те, що Україна знана у світі через Чорнобиль. Фільм «Ядерні відходи» дозволяє нам слідкувати за ритмом живих у мертвій зоні, за мовчазним поєднанням рутинності роботи водія на фабриці утилізації ядерних відходів та бажанням пралі зачати нове життя.

У рекламі кіноальманаху зазначено, що Борода «живе монотонним життям та чекає на зміни». Він вже немолодий, у такому віці не варто чекати щось нове. Це період роздумів, роздуми завжди монотонні. У цій фразі, з реклами короткометражки «Борода», зашифровано більше ніж здається: «МОНОтонний». Борода сподівався, що дочка повернеться до нього: він буде жити не моно (1), а сім’єю (7). Але це мрії. Проблема Бороди не тільки у самотності: дочка любить батька, але життя склалося так, що любить вона на відстані. Для розуміння Бороди виокремлюються такі символи: зуб – рушниця – бриття бороди – спроба самогубства – риби. Борода зуб не лікує, а вириває. Він розуміє, що вже старий, що втрачає силу та енергію. Одна з цілей рушниці – ікона Ісуса Христа, потім Борода направляє рушницю на себе. Це є підтвердженням того, що він сумнівається у собі, у своїх релігійних вподобаннях. Старий, за допомогою дочки, збриває бороду, тим самим, висловлює невдоволення своїм зовнішнім виглядом, який Творець дав йому,”поправляє” Бога. Борода хотів скоротити собі віку, хоча це є гріховний вчинок. Риба у пробитій діжці, яка відкриває рота та ковтає повітря – це як людина, що втратила життєві орієнтири, сумніваючись у своїй вірі.

Як тут розуміти: «Україно, до зустрічі» чи «Україно, прощавай»? Для дочки – до зустрічі, для онуків – прощавай. Для Бороди – просто факт, він залишиться тут. Жити.

Всі історії «Україно, Goodbye» мають національну ідентичність, проте деколи складається враження відсутності діалогу з глядачем. Звичайно, кіно промовляє не словами, а образами. У тому і проблема: сучасне життя вельми суперечливе, а у кіно шукають подібність власних проблем. Те, що відбувається на екрані, живе автономно, а те, що відбувається у реальності, існує паралельно. У кіноальманасі є точки перетину: вони не об’єднують, а роз’єднують аудиторію: або провокуючи, або залишаючи у неприйнятті ту чи іншу інтерпретацію загальнолюдських проблем.

, , ,

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *