Сем Пекінпа – один з небагатьох режисерів, які наважилися заглянути в безодню людської душі. А його культовий фільм “Солом’яні пси” став кінематографічною ілюстрацією екзистенційного страху перед гріховною сутністю людини.

“Солом’яні пси” – обов’язковий для перегляду фільм, бо він бореться за людину. Це така собі одноразова вакцинація від зла та вітамінне джерело життєвих сил. Зрештою ті, хто прийшли до цього фільму і прийняли його, вже самою сумою попередньо набутих знань, повинні бути стійкими до зла.

Фільм підіймає некомфортні питання. Такі, що про них навіть боязко думати. Адже Пекінпа переводить людину у стан відчаю і залишає наодинці перед відповіддю. Людська гріховність стає незамінним атрибутом фільму, якщо не його незримим персонажем. Така метафізична провокація змушує глядача віднаходити у собі такі ж незримі (чи приховані) сили до духовного і фізичного спротиву проявам зла, які загрожують не лише ззовні, але й з внутрішньої сторони людини.

За своїм драматизмом, новизною, скомпресованою вибуховою енергією, фільм Сема Пекінпи сягає кращих симфоній Бетховена чи творів Ніцше. З останнім, мабуть, у режисера утворилась особлива емоційна спорідненість.

Разом з цим, зустріч з таким кіном гарантує катарсис. Значно глибший, аніж можна очікувати з його сюжету і поверхневої букварної моралі. Набагато цікавішими є наступні, глибші пласти смислів, про які, можливо, не здогадувався і сам режисер. Адже туди – далі, у безодню чи пекло душі – людина мандрує вже за своїм персональним маршрутом.

Фільм дивовижним чином балансує між граничними жанровими проявами драми і трилеру. Терапевтична і естетична місія творіння Пекінпи в тому, що воно своєю художньою силою назавжди відбиває бажання дивитися жалюгідні трилери чи надумані драми, якими завжди був переповнений кіноекран.

У такому представленні режисер Сем Пекінпа – конкістадор, хрестоносець, козак – шляхетний, жорсткий і цинічний водночас, прокурор і адвокат, філософ та інквізитор. Словом, непересічний і трагічний геній нашого непростого часу. А ми приходимо до його фільмів зі страхом і надією віднайти серед хаотичної забудови світу любов до ближнього – цей найважливіший вказівник шляху до Бога…

Straw Dogs, Sam Peckinpah, 1971

Одна з кращих ролей Дастіна Хоффмана.

Олег Яськів

"Солом'яні пси", Дастін Хоффман, кіно США, культове кіно, Пекімпа