Серед сучасних європейських режисерів ніхто краще за нідерландського кінорежисера Йоса Стеллінга не передав самотність людини кінематографічними засобами.

Можливо, саме тому у його фільмах так мало слів. Адже слова – ми знаємо це з власного досвіду – не рятують від самотності, а деколи лише підкреслюють її. Стерлінг розуміє, що у нього залишаються ще кольори, звуки, жести і обличчя. Усе це максимально важливо для його розуміння внутрішнього світу людини.

Тому його фільми візуально і змістовно переконливі. Вони позбавлені кінематографічного шуму – спецефектів, надмірностей звукових і вербальних засобів. Залишається вражаюча і не завжди приємна душа людини – піднесена чи грішна, велична чи мізерна, але обов’язково правдива і неповторна.

Практично кожен фільм Стеллінга – це явище, яке не повторює попереднє. Це дивує, захоплю і викликає повагу, адже голландський режисер – еталон незалежного митця, а, відтак, не розраховує на захмарні бюджети чи широкий прокат. Натомість він з неквапливістю майстра великої гри вибудовує комбінації, залишаючи іншим мало простору та ідей, де б він не був кращим.

Яскравим прикладом інтелектуально-естетичного нокауту, який отримали режисери мелодраматичних чи еротичних фантазій, стала трилогія Йоса Стеллінга “Еротичні історії” (“Зал очікування”, “Бензоколонка”, “Галерея”). Несподіване втручання майстра «серйозного» кіно у особливий простір цієї кінопродукції миттєво виявило мізерність та дитячість ігор в еротику більшості режисерів. Стеллінгу вдається викликати у глядача почуття тонкої природи – пожадання та очікування – граціозними кінематографічними засобами, оминаючи надмір та вульгарність, відвертість та банальність.

Звичайно, робити таке кіно – це велика гра, до якої потрібно ставитись іронічно. І режисер, оголюючи приховані пристрасті, змушує глядача стримано, але багатозначно посміхатись і забувати про більш ніж скромні здобутки суворих голландських митців (художників, письменників, режисерів) у гуморі та еротиці.

Тож у дивні перші дні весни, коли жінки щедро підбирають недоотриману раніше увагу чоловіків і насолоджуються пріоритетним місцем у їхніх серцях, гіркоту неминучого повернення до буденності їм елегантно скрасять еротичні історії Йоса Стеллінга – три докази дієвої сили жіночих чар, три додаткові аргументи для чоловіків, щоб любити жінок по-справжньому…

Erotic tales, Jos Stelling, 1995-2003

Олег Яськів

"Еротичні історії", еротика, Йос Стеллінґ, нідерландське кіно